Зазвичай трудоголіками стають старші чи єдині діти в сім’ї: на перших покладають надто велику відповідальність за молодших дітей, на других – велику надію, вони мають втілювати усі батьківські мрії. Часто в таких сім’ях один або обоє батьків перебувають у залежностях, просто нема на кого покластися, він рано бере на себе занадто важку ношу відповідальності за себе, інших дітей, тих же батьків, за побут, дитина намагається з дитинства контролювати ситуацію, а також бути зразковим. Він з дитинства звик працювати на знос, інакше думає, що він ледар, відчуває провину за відпочинок.

Дитину часто карають позбавленням любові, якщо її поведінка не відповідає очікуванням батьків, це породжує в неї необхідність «заслуговувати» на любов (стати кращою і тоді її любитимуть). І він починає наполегливо намагатись довести свою цінність для батьків. Основною потребою стає потреба у досягненнях, з якої випливає прагнення займатися будь-якою діяльністю не заради задоволення, а заради цінного для інших результатів (батьків, сім’ї, суспільства). Основні особистісні особливості – цілеспрямованість, наполегливість, прагнення контролю та т.п. формуються як якості, що «обслуговують» потребу в досягненнях, задоволення її стає життєво важливим.

Дитині вселяється, що вона має бути ідеальною і досконалою, любов до неї виявляють за її гарну поведінку і результативність у школі, спорті, а не тому, що вона є. Праця починає приносити задоволення та похвалу. З’являється бажання досягати великих успіхів, що надалі переростає в трудоголізм.

Пізніше образ батьків може переміститися на суспільство, яке благоволить успішним та багатим людям. Чоловіка турбує думка, що «якщо вони впораються без мене – значить, я не потрібний». І відчуття власної незамінності змінюється почуттям власної нікчемності, проти яким хронічна втома переживається просто як блаженство.

Якщо ж прояв тругодолізму почався відносно нещодавно, то жінці варто замислитися, чи не є робота поважною причиною відсторонитися від сім’ї. Причому це може і не усвідомлюватись, бажання повертатися додому немає, і є багато причин, щоб затримуватися на роботі.

Люблячу жінку ця ситуація ніяк не може влаштовувати, вона як би вийдуть заміжня без чоловіка. Багато сімейних зобов’язань, які раніше розподілялися, наразі залишаються лише на її відповідальності. Вечори, свята, дні народження вона проводить на самоті. І, що важливіше, батько не бере участі у вихованні дітей. З одного боку, жінка та її діти залишаються фінансово забезпеченими, і з боку багатьом її сім’я залишається ідеалом, з другого боку, з’являється відчуття покинутості і самотності. Звичайно, жінка пред’являє претензії чоловікові про те, що його постійна відсутність її не влаштовує. У результаті виходить замкнене коло: він працює, вона злиться. І що більше вона злиться, то більше їй хочеться працювати. І навіть у рідкісні відпустки трудоголік не вміє відпочивати, замінюючи відпочинок різними видами спорту, алкоголем чи просто продовжує працювати на комп’ютері.

У цій ситуації жінці необхідно зрозуміти, від чого саме чоловік «біжить» із сім’ї. Це може бути: охолодження почуттів, пристрасті, згодом поява повсякденності, нескінченні обов’язки, постійні закиди, народження дитини (чоловік перестав бути єдиним для дружини), в принципі, відторгнення чоловіка на другий план із проявом дітей (трудоголізм – як своєрідна помста чоловіка за свою непотрібність), зайвий контроль із боку дружини.

У будь-якому випадку чоловік не отримує бажаного відгуку в сім’ї і компенсує це роботою, де його цінують, шанують. Адже знайти час для себе чи сім’ї можна за найвідповідальнішої посади, маючи при цьому бажання.

Робота у разі виступає як якась заміна чи підміна близьким відносинам.